Вулиця Шевченка

Розташована у центральній частині міста, пролягає від вул. Свободи до вул. Трудової (район залізничного вокзалу). Прокладена згідно плану забудови міста від 1888 р., перша назва – Велика Вокзальна. У 1919 р. перейменована на честь Т.Шевченка. Від початку свого заснування вулиця мала вигляд бульвару. В 1959 р. поблизу перехрестя зі Старокостянтинівським шосе був установлений пам’ятник Т. Шевченку, але під час реконструкції вулиці у 1981 р. монумент та зелену смугу бульвару демонтовано. На вул. Шевченка збереглося чимало старих будинків – колишнє єврейське училище поч. ХХ ст. (Шевченка, 1), житловий особняк 1907 р. (Шевченка, 5), адміністративний корпус спиртоочисного складу Акцизного управління, 1905 р. – нині кондитерська фабрика (Шевченка, 69) та інші. В одноповерховому будинку початку ХХ ст. (Шевченка, 3), у роки Великої Вітчизняної війни мешкав підпільник П.Вітанов, на квартирі якого у 1942-43 рр. проходили засідання комітету Проскурівської підпільної антифашистської організації. У 1995 р. в цьому будинку відкрито музей історії Проскурівського підпілля. Два квартали по обидва боки вул. Шевченка, 46 займає Національна академія Державної прикордонної служби України ім. Б.Хмельницького. Серед споруд цього навчального закладу, збереглися старі казарми, які були побудовані в 1936 р. для потреб окремої танкової бригади. Від 1944 до 1958 р. в них розміщалось Проскурівське танкове училище. У 1958 р. училище перевели на Далекий Схід, а військове містечко перейшло у розпорядження 17-ї гвардійської мотострілецької дивізії. У 1970 р. дивізію тимчасово перекинули до Угорщини, а на її базі було засновано Хмельницьке вище артилерійське командне училище. У 1992 р. на базі артилерійського училища було створено інститут прикордонних військ України, який у 1995 р. отримав статус академії.